Статуси про хмари
Лежачи на спині, я дивлюся на небо. Лежачи на животі, хмари дивляться прямо на мене.
Але життя прекрасне і прекрасні хмари.
Білі повітряні хмари завжди нагадують солодку вату.
А зараз небо синє-синє, у ньому пасуться овечки хмар, зроблені із цукрової вати.
Хмари – вічні мінливі мандрівники. Хмари – як життя. Життя теж вічно змінюється, воно так само різноманітне, неспокійне і прекрасне.
Повернути все як було — вже нема тяги… Хмари кольору асфальту та твій жовтень…
Межею можуть бути лише хмари.
Хмари білим пухом летіли
Дивитися на хмари боляче, але корисно, як корисно багато з того, що спричиняє біль.
У небі бувають непередбачені вітер та хмари, а в людини — гіркоти та щастя.
Хмари, хмари.
Піднімаєш голову до неба хмари посипають світ ванільним цукром.
Деякі люди – як хмари. Як звалять, так одразу такий чудовий день!
Життя так само не передбачуване, як хмари, які не мають певного розкладу!
Так хочеться, взявши сходи, на хмару піднятися, і… покататися…
Коли чиясь голова витає в хмарах, чиєсь серце промокає.
Ах, які ж чудові в небі хмари!
Я бачу сон, де небо чіпляється за хмари.
І, забуваючи сотні бід, я поглядом хмари ловлю.
Раніше люди витали у хмарах, тепер у інеті.)
У кожного у житті свої хмари.
Хмари – це душі рік, що пізнали таємниці моря.
Не можу довго дивитися в хмари – починає мучити незрозуміла ностальгія.
Вип’ю горілки, пива, коньяку … і тоді напевно Раптом затанцюють хмари!
Я спостерігав за хмарами… Хмари – вічні мінливі мандрівники. Хмари – як життя…